Гнучкий композитний лист, просочений графеном: вдосконалений матеріал для різноманітних застосувань

1. **ВЕРХНИЙ УПЛОТНЮВАЛЬНИЙ Графітовий лист**: це, ймовірно, марка або тип прокладочного матеріалу, який використовує графіт як основний компонент. Графіт вибрано за його чудову термостійкість, хімічну стабільність і хороші ущільнювальні властивості.

2. **Пластини з чистого спученого графіту**: це два зовнішні шари прокладки з розширеним графітом, який був оброблений для збільшення його об’єму, що робить його легким і пористим робить його придатним для використання в якості прокладочного матеріалу.

3. **Металевий сердечник**: серцевина прокладки – це тонкий металевий шар, який забезпечує структурну підтримку та допомагає підтримувати форму прокладки. Товщина 0,1 мм є досить тонкою, що є типовим для металевого сердечника в a композитна прокладка для забезпечення гнучкості та відповідності поверхням фланців.

4. **Матеріал з нержавіючої сталі**: металевий сердечник може бути виготовлений з різних типів нержавіючої сталі, які вибираються з огляду на їх стійкість до корозії та міцність. Надаються такі варіанти:
- **SS316L**: тип нержавіючої сталі яка особливо стійка до точкової та щілинної корозії, що робить її придатною для використання в більш корозійних середовищах
- **SS304**: більш поширений тип нержавіючої сталі, який забезпечує хорошу загальну стійкість до корозії.

5. **Вуглецева сталь**: це сталь, яка значною мірою не легована іншими елементами, що робить її більш економічно ефективною, але потенційно менш стійкою до корозії, ніж нержавіюча сталь.

6. **Нікель 600**: високоефективний сплав, який відомий своєю чудовою стійкістю до корозії, особливо у високотемпературному середовищі. Його часто використовують у випадках, коли прокладка піддається впливу агресивних хімікатів або високих температур.

Вибір матеріалу для металевого сердечника та типу використовуваного спученого графіту може залежати від конкретних вимог до застосування, таких як тип рідини, що герметизується, умови температури та тиску та хімічна сумісність матеріалів із середовищем процесу.